Міжрегіональна науково-практична конференція «Рівненські зустрічі», організатором проведення якої є центральна міська лікарня м.Рівне, ГО "Асоціація ортопедів-травматологів Рівненської області", за сприяння ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», ВГО «Українська асоціація ортопедів-травматологів», управління охорони здоров’я РОДА і управління охорони здоров’я виконкому Рівненської міськради, вже давно стала традиційним і очікуваним заходом. Цього року «Рівненські зустрічі» проходили в п’ятнадцятий раз. 
Перед лікарями виступали фахівці з Києва, Рівного, Тернополя, Луцька, Львова та Хмельницького.
З відкриттям науково-практичної конференції присутніх привітали головний лікар Рівненської ЦМЛ Євген Кучерук, начальник міського управління охорони здоров’я Віктор Іськів, голова Асоціації хірургів Рівненської області Олександр Нестеренко, головний ортопед-травматолог МОЗ України Сергій Страфун та заступник директора ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І.Ситенка АМН України» з науково-лікувальної роботи Олег Вирва. Кожен із них відзначив важливість подібних традицій та велику роль науково-практичних конференцій у навчанні й удосконаленні знань фахівців з ортопедії і травматології. 
– На таких невеликих конференціях є можливість безпосереднього, прямого спілкування між лікарями, – зауважив незмінний і почесний гість «Рівненських зустрічей», головний ортопед-травматолог МОЗ України, голова Всеукраїнської Асоціації ортопедів-травматологів, заступник директора Інституту травматології та ортопедії НАМН України, професор, д.м.н. Сергій Страфун. – Це дуже важливо, бо дізнаєшся, які є проблеми, нагальні потреби на місцях, і можеш акумулювати отримані знання. Крім того, ми маємо можливість донести до великого кола людей відомості про нові технології, передати свої бачення і уміння. Вважаю, що Рівне недаремно було обрано місцем проведення конференцій ортопедів-травматологів такого масштабу. Фактично перші здобутки в артроскопії були отримані Георгієм Чеховичем саме у вашому місті, а зараз, під керівництвом Валентина Піонтковського на базі Рівненської обласної клінічної лікарні втілюються нові технології лікування захворювань хребта. 
– «Рівненські зустрічі» вже стали традиційною конференцією, – додав заступник директора з науково-лікувальної роботи ДУ «Інститут патології хребта та суглобів імені проф. М.І.Ситенка АМН України», керівник відділу кісткової онкології, д.м.н., професор Олег Вирва. – У мене тут багато колег і друзів, тому я із задоволенням взяв участь у цій спільній конференції, аби прослухати доповіді своїх колег і передати той досвід, який є у нашому інституті – це хірургічне лікування кісткових пухлин, кісткових сарком і заміщення кісткових дефектів, які утворюються після видалення пухлин. 
Під час заходу було представлено 18 презентацій, більшість із яких мали прикладний характер – промовці ділилися власним досвідом лікування та профілактики різноманітних захворювань в галузі травматології та ортопедії. 
– На мою думку, такі зустрічі дуже важливі, – каже головний позаштатний ортопед-травматолог обласного УОЗ, голова Асоціації ортопедів-травматологів Рівненської області Валентин Піонтковський. – Дуже багато столичних наукових конференцій мають переважно наукову цінність. І, відповідно, більшість доповідей на них присвячено теоретичним аспектам, що в практичній медицині мало застосовуються. А саме такий формат, коли виступають лікарі-практики та діляться у своїх презентаціях власним досвідом, дуже цінний. Подібні конференції користуються великою популярністю – зазвичай їх відвідують лікарі із п’яти-шести регіонів. 
Небезпеки нейродистрофічного синдрому
З доповіді Сергія Страфуна «Нейродистрофічні синдроми в хірургії кисті. Принципи реабілітації та профілактики» і розпочали захід. 
Насамперед професор підкреслив актуальність теми, на якій зупинився:
– За три останні роки у нашому інституті було прооперовано 1200 пацієнтів на дистальних відділах верхньої кінцівки. У 66 з них (5,5%) розвинувся нейродистрофічний синдром. Крім цього, щоденно на амбулаторний прийом до нас приходить 3-6 пацієнтів з нейродистрофією. В цілому ми оглядаємо близько 400 таких пацієнтів на рік. 
Найменший відсоток у структурі нейродистрофічних синдромів займає нейродистрофія, що виникла внаслідок гнійних артритів, наголошує доповідач. Близько 76% складають пацієнти з невправленими вивихами, в яких спостерігається стійкий больовий синдром, що не ідентифікується лікарем. 14% – це пацієнти, в яких процес не мав би виникнути взагалі. Найбільша група – це пацієнти після остеосинтезу, після операції з приводу переломів променевої кістки. Крім того, зарубіжні дослідження довели, що достатньо часто правобічний нейродистрофічний синдром пов’язаний із патологією жовчного міхура і печінки. Все це вимагає серйозного підходу.
Міжнародна асоціація вивчення болю дала наступне визначення нейродистрофічного синдрому: комплексний регіональний больовий синдром (КРБС) і розділила його на два типи. Перший тип КРБС (реґіонарна симпато-дистрофія) характеризується рядом чинників, одним із яких є епізод болю та/або іммобілізація кисті. Друга ознака: постійний біль, аллодинія або гіперпатія, що в значній мірі перевищує ступінь ушкодження зап’ястка. Також спостерігається тривалий набряк (блідість, гіперемія), вазомоторні зміни шкіри в ділянці больового синдрому, і останній діагностичний критерій – діагноз виключення (як відсутність будь-чого, наприклад, травмування функціонально важливих структур, що може обумовлювати такий рівень больового синдрому або втрати функції кисті). 
Комплексний больовий синдром другого типу (каузалгія) обов’язково пов’язаний з компресією або ушкодженням периферичного нерва. У пацієнта спостерігається тривалий біль, аллодинія або гіперпатія після травми нерва, з необов’язковою іррадіацією в ділянку іннервації ушкодженого нерва. Час від часу відзначаються випадки дисциркуляторних вазомоторних порушень в зоні больових відчуттів, так само існує діагноз виключення. Якщо нейродистрофічний синдром першого типу лікуємо консервативно, то лікування нейродистрофічного синдрому другого типу може відбуватися й оперативно. І це достатньо важливо. Втім, досить часто, особливо після невдалих переломів, спостерігаємо комбінацію першого і другого типу нейродистрофічного синдрому. 
Далі професор перейшов до особливостей стадій нейродистрофічного синдрому. 
– Гостра стадія може тривати до двох місяців. Клінічна картина наступна: біль, набряк, почервоніння, підвищення температури, зменшення обсягу рухів, пітливість, – каже С. Страфун. – Хоча у хворого може бути нормальна рентгенограма кисті, ця клінічна симптоматика мусить насторожити. Через два місяці ситуація ускладнюється, переходить у підгостру стадію, тривалість якої від 3 до 6 місяців. Пацієнт відчуває посилення болю, у нього з’являється ціаноз, сухість і атрофія шкіри, тугорухомість пальців. На порівняльній рентгенограмі візуалізується остеопенія. Але не кожен лікар звертає на це увагу, натомість радить пацієнту краще розробляти руку. Це ще більше посилює больовий синдром і погіршує стан хворого. Після 7-12 місяців настає хронічна стадія: біль поступово зменшується, з’являється фіброз, глянцева шкіра та контрактури в суглобах. На рентгенограмі бачимо значний локальний остеопороз. Диференційна діагностика нейродистрофічного синдрому містить наступні пункти: ушкодження нерва, системний артрит, тендовагініт згиначів пальців кисті, інфекційний артрит кистьового суглоба, захворювання шкіри (бешиха), тромбоз венозних судин, лімфедему і мікседему. 
Після цього Сергій Семенович зупинився на особливостях лікування нейродистрофії, відзначивши, що сильний або добре доведений ефект мають бісфосфонати, хірургічна симпатектомія, електростимуляція спинного мозку, фізіотерапія, працетерапія і, на крайній випадок, ампутація кінцівки. І навпаки, такі методи, як симпатична блокада, прийом опіатів, блокади місцевим анестетиком, НПЗП, призначення пероральних міорелаксантів, кортикостероїдів, блокаторів кальцієвих каналів тощо мають слабкий або не доведений ефект.
Втім, психологічна підтримка дуже важлива для пацієнтів із яскраво вираженим больовим синдромом, вважає він. Тому лікар має вчасно та всебічно інформувати хворого про природу його захворювання, процеси, що перебігають в кінцівці, та основні їхні характеристики. Важливо видати на руки людині всі необхідні методичні рекомендації з роз’ясненнями, набором необхідних вправ та правилами їхнього дозування, запевнити пацієнта в обов’язковому одужанні в терміни 7-10 місяців від початку захворювання й сповістити його про відсутність високоефективних та швидкодіючих методик лікування.
– Для хорошого результату необхідна перш за все мотивація самого пацієнта, – наголосив фахівець на завершення. – Уважне ставлення лікаря до пацієнта, періодичні огляди, підбадьорювання обумовлює позитивний стан хворого, дозволяє йому легше пережити весь термін захворювання без значних соціальних, емоційних та економічних втрат. 
Реконструкція кістково-суглобових дефектів
Наступний доповідач Олег Вирва розповів про особливості реконструкції кістково-суглобових дефектів різного ґенезу. 
– 60% кістково-суглобових дефектів становлять ускладнення, що виникають після ендопротезування суглобів, – пояснив він. – Друга складна проблема: дефекти, які утворилися після видалення пухлин кісток і суглобів (40%). Така статистика існувала до 2014 року. Нині додалася ще одна причина кістково-суглобових дефектів – вогнепальні поранення. Їх можна розділити на два варіанти – це первинні дефекти, які утворюються після дії травмуючого агента, і вторинні дефекти (інфіковані), які виникають в процесі лікування, адже більшість вогнепальних поранень ускладнюються інфікуванням. 
Коли ми маємо справу з кістковим дефектом, потрібно знати його генезис і класифікацію, яка дозволяє правильно обрати відповідний вид оперативного втручання і потрібний імплантат. 
Розповідаючи про основні кроки оперативного втручання і двохетапне лікування інфекційних ускладнень, Олег Вирва зупинився на переліку переваг використання спейсерів на період досягнення та утримання ремісії інфекційного процесу.
– За своєю структурою вони можуть бути цементними або металево-цементними, коли в основі спейсера є металевий фіксатор, який зміцнює сам спейсер. Основним стандартом (коли мова йде про заміщення кістково-суглобових інфікованих дефектів) є двохетапне лікування, – продовжив професор. – Спейсери підтримують довжину сегмента кінцівки, зменшують рефракцію м’яких тканин, полегшують проведення другого етапу – ревізійного ендопротезування. Це також локальна антибіотикотерапія вогнища інфекції та можливість осьового навантаження на кінцівку для профілактики вторинного остеопорозу. 
Після цього Олег Вирва перейшов до клінічних випадків, які демонструють процес заміщення кістково-суглобових дефектів, докладніше зупинився на новому для України методі аутокомпозитного ендопротезування при кісткових дефектах непухлинного генезу і відновленні кісток і суглобів при вогнепальних пораненнях. Наприкінці розповів про небезпеку тромбоемболічних ускладнень та ризик розвитку венозної тромбоемболії у таких пацієнтів. 
– Наприклад, скелетна політравма викликає до 60% таких ускладнень, перелом стегнової кістки – 50-60%, переломи кісток гомілки і стопи – до 35%, травма хребта – близько 20%. У 80% хворих перебіг тромбоемболії буває безсимптомним, тому лікарям треба серйозно думати про профілактику подібних ускладнень. Ми в своїй практиці у більшості випадків використовуємо Клексан, але зараз є широкий вибір низькомолекулярних гепаринів. Профілактика ж має починатися за місяць до оперативного втручання.

Інформація "Медичний вісник +"